Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного Кодексу України (далі - ЗКУ) і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

 

Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗКУ, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗКУ).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗКУ). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об’єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПКУ землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є:  власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Враховуючи зазначене вище, з норм законодавства випливає, що у зв’язку з переходом права власності на нежитлову споруду до власника переходить право користування земельною ділянкою під спорудою. Законодавство вимагає здійснити оформлення земельної ділянки на умовах оренди або у власність. До моменту оформлення власник користується земельною ділянкою на праві постійного користування. Якщо мова йде про будівлю, споруду (їх частини), при цьому не багатоквартирний житловий будинок, то відповідно, до моменту оформлення прав на земельну ділянку (право оренди або власність), сплачувати земельний податок не потрібно.

При цьому важливим моментом, на який слід звернути увагу є те, що згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Враховуючи це, очевидно що органи ДФС будуть вимагати сплатити земельний податок.

Є наступні варіанти:

  1. Не сплачувати земельний податок, посилаючись на обґрунтування зазначене вище, проте при цьому почати здійснювати оформлення земельної ділянки (в оренду або у власність) як це вимагає законодавство.
  2. Користуючись тим, що до власника перейшло право постійного користування – сплачувати земельний податок, при цьому не поспішаючи з оформленням земельної ділянки (оскільки строк оформлення законодавством не визначений).