+38 (044) 337 67 05

info@kvadrapravo.com

В жовтні 2019 р. введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі – Кодекс), покликаний систематизувати чинне законодавство з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Сам нормативно – правовий акт є досить новаторським, містить низку нововведень та прогресивних положень.

Сьогодні більш детально здійснимо огляд такої норми, як солідарна відповідальність керівника боржника у зв’язку із доведенням боржника до банкрутства.
Кодексом передбачено, що у разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов’язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Також зазначається, що боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність (тобто кредитори мають право вимоги як з одного боржника окремо в повному обсязі так і з усіх одночасно) за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника розглядається господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це має бути зазначено в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

У разі ж банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на таких осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність (стягнення коштів здійснюється в разі, якщо майна боржника не вистачає для покриття суми боргу) за його зобов’язаннями.

Тобто, у разі відсутності майна у боржника і його керівника, відповідальність можуть понести його засновники (учасники, акціонери).

З вищевикладеного вбачається, що Законодавець здійснює заходи щодо стягнення заборгованості з боржників, які намагаються уникнути виплати заборгованості в тому числі і шляхом фіктивного банкрутства.

Однак, не обійшлось і без деяких норм, що можуть призвести до численних порушень прав вищезазначених осіб.

Так, Кодексом вводиться норма, яка зазначає, що подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.

Отже, відповідальність керівника може розповсюджуватись і на керівників, які вчинили дії, що призвели до неплатоспроможності боржника та по таким справам триває судовий розгляд ще до прийняття цього Кодексу.

Таким чином встановлюється відповідальність за принципом зворотності дії в часі, що є недопустимим з огляду на приписи статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки даний Кодекс є новим нормативно – правовим актом, то судова практика з питань трактування, і відповідно, застосування його норм відсутня.

Також, Законодавець не встановив чітких критеріїв виникнення ознак банкрутства.
З аналізу статті 34 Кодексу можна зробити висновок, що ознакою банкрутства є неможливість виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Однак не встановлена сума та строки прострочення, після спливу яких можливий початок процедури банкрутства, як це передбачалось Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На нашу думку, це є суттєвою прогалиною в Кодексі, оскільки зазначене упущення може використовуватись як недобросовісними боржниками для ініціювання процедури банкрутства та встановлення мораторію на погашення боргів та нарахування штрафних санкцій так і рейдерами для встановлення контролю над суб’єктами господарювання.
Такі недопрацювання можуть суттєво вплинути на умови ведення бізнесу.

Оскільки кодекс передбачає багато нюансів, а кожна ситуація є індивідуальною, описати які в одній статті неможливо. Тож для економії часу та коштів, а також запобігання настанню негативних наслідків, доцільно звернутися до кваліфікованих спеціалістів за допомогою.