+38 (044) 337 67 05

info@kvadrapravo.com

19 жовтня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення захисту суб’єктів господарювання від неправомірних дій або бездіяльності дозвільних органів», який ще відомий за скороченою назвою – «Закон про захист бізнесу».

З повним текстом Закону можна ознайомитись за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/165-20

Виходячи зі змісту цього Закону, головними заходами, спрямованими на захист господарської діяльності є:

  • збільшеннякількості складів адміністративних правопорушень, що можуть бути вчинені посадовими особами дозвільних органів при здійсненні діяльності з питань видачі документів дозвільного характеру;
  • посилення відповідальності, яка покладається на суб’єктів вчинення таких правопорушень.

Перелік всіх цих правопорушень закріплено у статті 16610 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Виникає наступне питання – якщо посадовими особами вчинено передбачене правопорушення, яким чином захистити свої права та притягнути порушника до відповідальності?

Найпростіший варіант – звернутись за допомогою до юристів АО «КВАДРА ПРАВО» за кваліфікованою юридичною допомогою, а якщо Ви не бажаєте шукати легких шляхів, то саме для Вас буде корисною наступна інформація.

Першим необхідним кроком є правильна фіксація факту вчинення правопорушення шляхом складення протоколу.

Слід зробити зауваження – якщо правопорушення вчинено при наданні адміністративної послуги через центр надання адміністративних послуг, то відповідно до абз. 42 п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП протоколи складаються адміністратором центру надання адміністративних послуг.

В усіх інших випадках, відповідно до абз. 42 п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП, протоколи складаються уповноваженими посадовими особамиДержавної регуляторної служби України.

Крім наявності повноважень на складення відповідного протоколу слід звернути увагу на те, що ст. 256 КУпАП встановлено вимоги щодо змісту протоколу, які мають бути дотримані.

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення після складення з дотриманням всіх передбачених вимог уповноваженою особою надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. В нашому випадку, відповідно до ч.1 ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 16010 КУпАП розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Порядок розгляду справи визначається Кодексом адміністративного судочинства України.

Для позитивного рішення справи необхідно ґрунтовно підійти до вироблення правової позиції і підготувати докази. Найбільш вагомим доказом в такій категорії справ є протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Додатково прийматимуться до уваги пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речові докази (інші документи). Повний перелік матеріалів, що можуть бути доказами зазначено у ст. 251 КУпАП.За наявністю достатніх правових підстав та належного дотримання всіх процесуальних вимог суд має винести постанову про визнання посадової особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Саме ця постанова є тим документом, що посвідчує порушення права особи і є підставою для відновлення порушеного права.

Крім того, в контексті розглядуваного питання неможливо залишити без уваги той момент, що правопорушення, передбачені ст. 16610 КУпАП стосуються лише відносин у сфері дозвільної системи, які регулюються також Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Цим Законом встановлюються засади правового регулювання у сфері дозвільної системи – коло питань, на які поширюється дія дозвільного законодавства; основні вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності; основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, анулювання документів дозвільного характеру –  тобто, всі ті норми без дослідження яких у контексті кожної конкретної ситуації неможливо кваліфікувати дії посадової особи як неправомірні.

Якщо загалом проаналізувати зміни внесені законодавцем до норми статті 16610 КУпАП, то доречно відмітити наступне:

  • попри досить гучну назву (особливо скорочену), вказані норми істотно не повпливають на відносини між суб’єктами господарювання та посадовими особами органів, що здійснюють діяльність у сфері дозвільної системи;
  • санкція норми статті 16010 КУпАП, на погляд автора, враховуючи можливі корисливі мотиви правопорушника, не завжди може бути достатнім застереженням до вчинення правопорушень – санкція передбачає накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 800 до 1700 гривень), за повторні протягом року такі самі порушення – накладення штрафу у розмірі від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 1700 до 2550 гривень);
  • механізм відновлення порушеного права та притягнення правопорушника до відповідальності ускладнюється потребою складати протокол. На практиці заявник може зустрітись з випадками супротиву з боку осіб, що складають протокол (як через лінощі, безвідповідальне ставлення до виконання службових обов’язків, так і через особисту заінтересованість) – його може бути неналежним чином оформлено, не дотримано змістовних вимог або просто «загублено» при надсиланні до суду. На погляд автора, в такому випадку слід виходити з призначення цього Закону, яке прямо вказано у назві – захист бізнесу, господарської діяльності, а не регулювання відповідальності посадових осіб. Заявнику для встановлення факту порушення значно простіше буде звертатись одразу до суду на підставі п.1 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України.